Відомий волонтер Портнову: «Андрійко, губастик ти мій переляканий! Знаєш, чим ми відрізняємося?…»

ПАМПЕРСИ ДЛЯ ПОРТНОВА

Хотів сьогодні написати про геоісторичні виклики та можливості, які відкриває перед Україною наразі успішна операція Туреччини «Весняний щит» у сирійському Ідлібі. Але Портнов сплутав усі мої плани 🙂.

Отже, якщо вірити Страна.ua, проти «известного участника Майдана, волонтера АТО Геннадия Друзенко открыто уголовное производство по факту угрозы убийством известному юристу Андрею Портнову». Оскільки Страну.ua з юридичних питань, схоже, консультує «відомий юрист» заочник Портнов та не менш відома «юристка» випускниця Академії праці, соціальних відносин та туризму Олена Лукаш, слід внести певні пояснення, що може скриватись за повідомленням он-лайн ресурсу.

В Кримінальному кодексі України кілька статей регулюють покарання за погрозу вбивством:

— ст. 129 – погроза вбивством будь-кому, «якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози»;

— ст. 345 – погроза вбивством «щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків»;

— ст. 3451 – погроза вбивством «щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності»;

— ст. 346 – погроза вбивством «щодо державного чи громадського діяча»;

— ст. 350 – погроза вбивством «щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок»;

— ст. 377 – погроза вбивством «щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя»;

— ст. 398 – погроза вбивством «щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги»;

— ст. 405 – погроза вбивством командиру (начальнику) «у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби».

Це все. Очевидно, що тов. Потрнов не є ані «працівником правоохоронного органу», ані «журналістом», ані «Державним чи громадським діячем» (ст. 346 містить вичерпний перелік посад, на які поширюється дія цієї статті), ані «службовою особою чи громадянином, який виконує громадський обов’язок», ані «суддею, народним засідателем чи присяжним», ані «захисником чи представником», ані тим паче моїм начальником по військовій службі. Залишається, стаття 129 (хоча не здивуюсь, якщо слідчий ГСУ НП «підполковник міліції» Бирко та прокурор Зузак вважають інакше, але я про тих, хто не втратив здоровий глузд і відчуття реальності).

Вочевидь національна поліція внесла справу до ЄРДР (я підозрюю, що саме це Страна.ua мала на увазі під «відкриттям кримінального провадження») за заявою самого Портнова. А отже «відомий юрист» вирішив, що в нього «були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози». Андрійко, губастик ти мій переляканий, як же ти з нами, такими безбашенними «майданівцями» та «нациками», які – за твоєю версію — перестріляли «Беркут» на Майдані і змусили тікати внутрішні війська – воювати думаєш? Якщо ти невинного допису в ФБ так перелякався, що тролинг «сучасних бандерівців» сприйняв за погрозу вбивства?

Знаєш, чим ми відрізняємося? Страшно буває і нам і тобі. Всі ми люди. Тільки коли нам страшно, ми збираємо майдани, пікетуємо суди, сідаємо до в’язниць, вступаємо у бій з жандармерією і формуємо добробати та добро-шпиталі, аби відстояти свою правду – право самим визначати майбутнє, своє і своє країни. А ти, коли стає страшно, одягаєш памперс і тікаєш в Росію. А коли вже наче не страшно і на Банковій клоун замість президента, ти все одно ховаєшся за державною та приватною охороною. Подейкують навіть ночуєш на яхті одного олігарха, оскільки тобі крізь маряться «кровожерливі нацики», які полюють за тобою.

А ще, як та продажна дівка, ти чудово навчився змінювати господаря, коли стає страшно. Я ж пам’ятаю, на якій юридичній помийці – після того як ти програв Порошенку справу покійного Зінченка – тебе знайшла ЮВТ і як ти її миттєво зрадив після перемоги Януковича. І як ти зрадив Януковича після того, як той втік до Ростова-на-Дону…

Тому ніхто з тобою воювати не збирається. Бо об такого «воїна» як ти можна тільки замаратись: не встигнеш над тобою пожартувати, як в тебе всі штані мокрі від переляку. Візьмемо владу – ти сам втечеш, як щоразу втікав до цього.

Але з огляду на те, що я людина милосердна та гуманна (тому і заснував у 2014-му добровольчий шпиталь, а не добробат), беручи до уваги, що наразі триває Великий Піст, я от помізкував і вирішив оголосити серед посестер та побратимів гуманітарно-благодійну акцію #Памперс_для_Портнова. Оскільки в зв’язку з поширенням у світі короновірусу, можуть трапитись перебої з постачанням підгузників, а тобі без них ніяк, ми спробуємо разом тебе трохи забезпечити наперед.

А оскільки ти від усіх ховаєшся, ми передаватимемо тобі памперси через твоїх друзів зі Страна.ua, які вважають тебе «відомим юристом» і цитують по десять разів на день. А отже вірогідно іноді бачаться з тобою. Чи бодай знають, через кого тобі можна передати нашу «гуманітарну допомогу».

Друзі, хто знає адресу редакції «Страни»? Оскільки журналісти та журналістки з цього ресурсу хоч і не наші однодумці, але явно хоробріші за «відомого юриста», сподіваюсь вони проявлять милосердя до свого постійного автора і погодяться передати Андрюші, якого у нічних кошмарах щоразу вбивають карателі-нацисти, зібрані нами памперси. Аби він не псував повітря від переляку. Від нього і так забагато сморіду. Svetlana Kryukova, приймете передачку?

Отже, збираємо #Памперси_для_Портнова! Менше сопуху буде в Україні.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.