Війна на Донбасі: бойовики несподівано перейшли у наступ

Війна на Донбасі

Сучасні медіа привчають людей швидко споживати багато інформації та швидно забувати все почуте. Ось сьогодні вже майже ніхто не згадує, що початок цього тижня був справді тривожним, але не через коронавірус. А через події на фронті.

Бойовики несподівано перейшли у наступ та нав'язали бій такої сили, яку вже кілька років на Донбасі не бачили. Про те, де це сталося, та про тих, хто це пережив — далі — наш воєнкор Ігор Левенок.

Картинка не для людей зі слабкими нервами. Це наслідки потужного удару, якого ворог завдав вісімнадцятого лютого на Луганщині.

"Близько п'ятої години координовано на досить таки широкій ділянці фронту і по нам, і по нашим сусідам також вівся вогонь, власне використовувалася артилерійська зброя, використовувалися міномети, використовувалися навіть танки по нашим сусідам", — говорить Роман Баткович, пресофіцер механізованої бригади.

Околиці райцентру Попасна. Глибочезні вирви. Земля — всіяна осколками. Місцеві жителі кажуть: такого не було з 2015, коли точилася битва за Дебальцеве.

"Тут вже як стріляють боїшся виходить, тут вже рад місцю, бо в мене вікна сюди. Я лежу і думаю хоть би ж не повибивало, бо ще до літа далеко".

На щастя, ніхто з людей не постраждав. Натомість снаряди понівечили могили на цвинтарі.

"Прямо в могилу? Ну да вон могила, вон шо от нее осталось. И там вон порозрывало оградки и пам'ятники".

Жителі окупованої частини Луганщини зафільмували, як російські найманці з усіх калібрів гатили по українцях. Снаряди летіли над житловими будинками.

"Летять снаряды. Ой какой ужас. Тихо, тихо, ой все пошел дим. Даня отойди от окна".

Усього ворог випустив майже півтисячі мін і снарядів. Після потужної артпідготовки бойовики пішли на штурм українських позицій у районі Золотого. Війська — відкрили вогонь у відповідь.

"Наші військовослужбовці здійснювали тактичні маневри, втягли їх у вогневий мішок де завдали значних втрат, після чого противник відмовився від своїх подальших дій та запросив режим тиші для того щоб забрати своїх загиблих та поранених", — говорить Віталій Кирилов, пресофіцер ОТУ "Північ".

З боку противника четверо вбитих і шестеро поранених. Є втрати і в наших військових. П'ятеро поранених. Один загиблий. Двадцяти-дворічний боєць Максим Хитайлов. Дії Росії та її найманців засудили на Радбезі ООН.

"И знаете что Василий Алексеевич, я думаю ответом на вопрос хотят ли русские войни станет парад 9 мая на Красной площади, когда ми увидим винесут ли портрети Сталина его учасники", — говорить Сергій Кислиця, представник України в ООН.

Прифронтове містечко Гірське. Край шахтарів, пошматований війною. Прорвати оборону українських захисників намагалися неподалік.

Містечко Гірське. Звідси до лінії фронту, до зони бойових дій — п'ять кілометрів, і снаряди сюди долітають напевно. Та навіть тут відкриваються заклади, які нечасто побачиш у мирних населених пунктах.

"Коли потрапляєш сюди, лихо та війна забуваються".

"Сегодня я вышла на работу и конечно это разряд, люди приходять и ты разряжаєшься и понимаешь, что здесь все хорошо и все прекрасно, что люди приходять и отдыхают".

На кухні готують запашну піцу, в олії шкварчить картопля фрі. У залі на своє замовлення чекають молоді люди й бабусі з онуками.

"Вафля, мороженое, шоколадний топінг і ківі. Десерт мой любимый еще и киви есть".

У старенькій відремонтованій будівлі віднедавна працює піцерія.

Власники закладу — молоде подружжя — Руслан та Ольга Самігуліни. Кажуть, історія цієї піцерії — справжня сімейна драма.

"До открития я каждий день жалел об этом, и даже разводились с женой, конечно страшно, но сейчас понял, что не всегда в деньгах счастье, приятно когда дети приходят. Хоть куда-то", — говорить Руслан Семігулін, власник піцерії.

Автор ідеї Руслан за фахом айтішник. Такий бізнес для нього новинка. І дався він нелегко.

"Я была против. Потому что именно здесь. Большой риск. Дай бог что-бы это не случилось, но если это потеряется, это будет очень большая травма психологическая, я не за финансовую говорю".

А боятися є чого. Снаряди вибухали за двісті метрів від цього місця!

"Ну вчера с п'яти утра до полдесятого мы не спали. Слишно".

Подружжя зізнається — цього закладу не було б, якби не фінансова допомога благодійників із Червоного хреста.

"Вони намагалися взяти кредити в банку та інших фінансових установах, але їм відмовили саме через те, що це знаходиться дуже близько від лінії розмежування", — говорить Олександр Власенко, речник Червоного Хреста в Україні.

"Я не думаю, что здесь будет большая прибиль не кривя душой, все-таки место расположения и финансовое состояние людей оставляет желать лучшего", — говорить Руслан Семігулін, власник піцерії.

Утім, про свій вибір ані Руслан, ані Ольга не шкодують. Адже їм вдалося створити невеличку оазу мирного життя, і це значно цінніше за фінансовий зиск.